I thank them for not forgetting about me

Translated by Oksana Maksymchuk and Max Rosochinsky

author’s note

What does it mean, and how does it feel, to spend years in captivity, far from family and homeland, alone and in danger? To know that the only channel of communication with your loved ones — a fragile thread you cannot refuse, because it is the last one remaining — might be used against you, and against them? What does it mean to write letters bound by rules and restrictions, constrained to a limited number of messages, and within those, a limited number of lines? How does one find the strength to communicate with loved ones under such suffocating conditions, to convey signs of life, signs of love, words of encouragement, and critical information?

This poetic cycle is rooted in documentary materials: letters sent by Ukrainian forced laborers (Ostarbeiters) in Nazi Germany to their families back in occupied Ukraine. These letters, deeply personal, and often suffused with elements of rural and urban pop culture and folklore, and with raw emotion, provide a historical account while also evincing a marked poeticality, by which I mean a textual quality that imbues a piece with imagery, rhythm, and emotional depth — something that, whether intentionally or not, is profoundly evocative, and lends lyrical resonance even to a text not explicitly crafted as poetry.

The letters attest to the resilience of those captured, deported, and silenced. Born of necessity, they served as both emotional and creative escapes and acts of resistance against a system designed to strip people of their basic rights, humanity, and individuality — a system that sought to turn them into cogs in its brutal machine. As I read thousands of these letters in archives, I kept asking: How does the living and humane confront the ruthless and sadistic? And why, under such immense pressure, and at such great cost, do beauty and creativity always emerge?

In creating this poetic cycle, I wanted to join the choir of these resilient voices. Yet I also grappled with the complex question of positionality, of how to speak on behalf of those who perished, and the ethical responsibility this entails. These voices, urgent and powerful, continue to resonate, reminding us of the need to confront today’s horrors and fears, to speak up, so that future generations are not left without these truths — truths that risk being lost if left unspoken.

In this work, I mix documents with literature, treating the ambiguity of such an endeavor as a legitimate condition for creativity. There is a despecification here, of the sort that I think is essential to poetry. I would emphasize, however, that the sources of my inspiration, the Ostarbeiters’ letters, are themselves borderline texts — they are poetic, folkloric, musical, and historically informative.

My work, then, in a sense only expands on the ambiguities that already exist in culture, validating and reinventing them. And probably because of this, I have created a text that — by its very title, its language, and ultimately its de-­essentialized authorship — may cause its reader a great deal of discomfort.

This is precisely how I aspire to merge the literary with the historical: by setting them in conflict. In this clash, literature can (I hope) unlock certain dense trigger points of history. Documentary poetry lies at the heart of this process, standing with one foot in history and the other in literature. It defies belonging, resists binaries, and lays claim to be both history and literature, while fully committing to neither.

Such a work is also subversive, luring you into believing you’re reading history — a testimonial or a document — only for you to realize: It’s poetry, it’s literature. My obsession with documents, particularly letters, has become a form of desire, entangled with a sense of lamentation for lost voices and words.

These letters transcend their specific historical milieu; they reveal one of Ukraine’s deepest wounds: captivity and forced labor. For Ukrainians, this topic is deeply ingrained, with creative reflections on forced labor in Nazi Germany joining a long tradition of artistic portrayals of captivity. From folklore recounting the Tatar-Mongol era to accounts of Siberian exile and the writings of Ukrainian Gulag prisoners, these narratives connect to a broader history of captivity — including the ongoing abduction of Ukrainian children by Russia today.

During World War II, nearly three million Soviet citizens, most of them Ukrainians, were taken to Nazi Germany as Ostarbeiters. This chapter of Ukraine’s history runs deep, with many families having a relative who had been sent into slavery in Germany. These letters are testimonials of everyday life, exile, and rupture. While the Nazis intended these letters and photographs to serve as propaganda, Ostarbeiters often used them to convey the harsh realities of their situation and contradict Nazi messaging.

Unpacking various events in the life of these slave laborers through personal experiences, the cycle uses real documents — letters — and provides individual perspectives on what would otherwise be grand historical narratives. It also introduces, for the first time, the phenomenon of Ostarbeiters’ letter-writing as a creative process. It preserves the writers’ raw language, restoring forgotten voices to their authentic and viable sound.

translators’ note

A scholar and a literary historian, Averbuch often draws on archival materials in his poetry. In his first Ukrainian-language collection of poems, published in 2021 under the title Zhydivs’kyi korol’ (The Jewish King) and subsequently shortlisted for the Shevchenko Prize, Ukraine’s top national award in literature and the arts, he offers a whole section dedicated to letters and notes he had transcribed while working in archives in Ukraine. In this focal feature, letters from Ukrainian Ostarbeiters who had been forcibly deported to work in the German factories, fields, and farms are interwoven with letters from Jewish Holocaust survivors writing to inquire about their relatives left behind in the devastated villages in Ukraine, only to be informed that their loved ones had been murdered during the Nazi occupation. In the Ukrainian text, Averbuch’s transcriptions preserve the flawed orthography and agrammatism of the originals — what Ukrainian scholar Tamara Hundorova has termed “their sacred illiteracy,” weaving together personal narrative with echoes of folk songs and distorted proverbs and sayings. Averbuch’s curatorial choices about how to organize the letters and his decisions to break the line in certain places, mimicking the way those messages could have appeared on postcards, lends new meaning to the forgotten materials and finds a present-day audience for the anguished yet hopeful chorus clamoring from afar — a reminder of the past our grandparents and parents struggled to keep at a distance, even as it continues to haunt our collective memories

In our translations of the dispatches, we have attempted to stay true to the tone, rhythm, and melody of the voices rendered strange and uncanny by the suffering, loss, and violence that defies articulate expression. While the originals are all presented in lowercase letters without any markings or non-­alphanumeric symbols, we have introduced sparse punctuation, capitalization, and conventional spelling in order to help English-language readers orient themselves in the urgent, desperate flow of the intimate words and news. We have also decided to transliterate rather than translate some of the regional vocabulary. For example, we used “tato” and “mama,” terms of endearment, for “father” and “mother,” emphasizing their function as magic spells that, to the letter writers, open up narrow portals into a familial world of care and safety, portals into which their adult bodies and minds can no longer fit but that allow for traffic from the other side: visions and dreams, ghostly visitations.

Image

hello, skies of blue

hello, river, hello, star

hello dear father and mother

Petka and Kolka,

I’m sending greetings from afar

I haven’t forgotten about you

don’t you forget about me

even though I’m in a distant land

try to remember me

I am sending this letter on February 4th, 1943

good day or evening, dear tato

mama, Petka, Kolka, first and foremost

I inform you that I’m alive and well

and I wish you the same and all the best, God willing

I inform you that I haven’t received any letters from you

for two months already, while I sent you letters, I don’t know how many

this latest postcard I’m writing

if I don’t survive, it’ll remind you of me someday

I may not be here much longer, two or three months

I myself don’t know what is happening

whether you, father, aren’t home

and mother doesn’t know how to write

I’ll go crazy if I go on

thinking that I had four sisters

and they all died, damned be the devil

and three little brothers, only two of them left

and I don’t know if they’re still in this world or beyond it

tato, you asked in your previous letters

what I bought

well, I bought a coat, paid ten marks

and a dress, for four marks

but the coat isn’t a winter coat, it’s for autumn

because I couldn’t go anywhere at all dressed as I was

you see, I work around the house

and I put on this coat on Sundays

when I go to church or elsewhere

the winter here, dear father, isn’t that cold

so don’t think I’m ever freezing

winter around here is like our spring

snow fell just once, barely enough to get frogs’ feet wet

when the sun came out, all the snow melted

that’s how we live here

but we live well

as for you, only God knows

sometimes, on Sundays, we go for a walk in the woods

and we climb up some highest hill, and we tell each other

what we see: houses and homes

and animals of all kinds, short-tailed and long-tailed

I’ve seen such animals at home, and I also saw

two deer, and something else that I don’t even know what it was

tato, write to me about how things are at home

and ask Marusia S., Marusia M., Halia, and Lida Z.

how many letters they received from me

I wrote to them, but I don’t know if they got anything

I only received replies from two girls

from Marusia and Lida

and haven’t received anything from anyone else

and, tato, I will ask you to send me

a certificate in German, not in Ukrainian

and get the addresses of Marusia Sov., and Hania Lad., and Frania Han.

and if there’s a place where you can get your photograph taken, have it taken

for all of you, and that photo that you sent me

I’ll retake it and send it back to you

soon I’ll be taking photos with three other girls, and will retake it

though they’re not from our region, it doesn’t matter

at least they are here, nearby

and also write about how things are at home and if anyone else

is missing me or no, and are there any news of us

and one more thing, darn it, that I forgot to ask:

how are the cow and the horses, and is there any moonshine?

and if you wish, send me some squash seeds, sunflower seeds

and berries, plums, and apples

a little of each, because we’ve got none here and we crave them

and if you got none, then let it be

there’s enough food for me here

I can eat as much as I want

but it’s bland without any treats

I know myself that there’s nothing much at home

nothing, except for those things

and when you send them

sort them into small pouches

or however you like

goodbye for now

write back as soon as you can

after you read my letter

and remember me

goodbye

I kiss you, tato, mama, Nastka, Kolka

Image

здраствуй небо голубое

здраствуй бистрая река

здраствуйте дорогенькі татко мамка

петка колька

шлю привіт іздаліка

я вас незабуваю

не забувайте ви міня

хоча вдалюком стране

спомніте міня

пускаю листа 4 февраля 1943 року

добрій день чи вечір дорогенький татко

мамка петка колька перш завсе

сповіщаю я вам що я жива і здорова

і цего вам жилаю як найкраще дайбог

сповіщаю що я ваших писмів не получала

уже 2 місяці а відписою незнаю скільки

а це останню карточку пишу

як небуде то нагадаїться колись

ще недовго 2 чи 3 місяці

я сама незнаю що воно робиця

чи вас татку нема удома

мамка неуміют писати тай

сама далі згума зійду

подумаю що мала 4 сестрі

і ті поздихали кчорту

і 3 братики то 2 осталось

і незнаїш на яким воні світі

ви татку питали ще вранчих писмах

що я купила

а купила я пальто дала 10 марок

і платя дала 4 марки

а ли пальто не зимове а осіне

бо уже небуло куди піти

обще що роблю коло дому

а це пальто надіваю у неділю

як іду доцеркви або куди

зима тут татку не холодна

так що недумайте що я тут замерзаю

тут така зима як у нас весна

сніг упав якось жабам по кісточки

а сонце вигріло сніг розтав

і так ми живемо

али ми живем харашо

а як ви то бог знає

як у неділю підеж по лісі

і вилазим наяку найвищу гору і одна другі

говорим що бачили хати домашні

а дзвірів і яких витільки знайте і куцих і не куцихі ще бачила удома таких звірів і не бачила

2 олені і ще щось що сама незнаю що воно таке

татку напишіт мені як там удома

і спитайте марусі с. марусі м. і галі і ліді з. скільки вони

получили письом одмене

боя їм на писала а незнаю чи вони получили

а получила тільки від двох дівчат

від марусі і від ліди

ато більше не получала нівідкого

і ще татку буду вас просити вишліт мені

справку по німецькому ані по українському

і візміт адрис від марусі сов. і від гані лад. і від франі ган.

і може де можна сфотографіруватись то свотографіруйтись

усіма а ца карточка що ви вислали

я її перездійму і вишлю назад вам

ось буду зтрома дівчатами сфотографіруватись тай

перездійму хоча і не з одної область то байдуже

а добре що хоч вони ту є недалико

і ще напишіт як там у дома чи хата догонит мене

чи ні і чи немає чутки про нас

і ще одно забула к чорту вам написати

як там корова і коні і чиє горілька

і як хочте то вишліт зернят кабачих

і соняшникових і ягід і сливок і яблук

потрошки бо тут нема то скучно

а як нема то такі буде

для мене їсти тут хватає

скільки хоч їже

але що нема цего то скучно

я і сама знаю що удома нема

кроме цего нічого

а як будете висилати то поробіт

меленьки торбини

чи як там вихчте

у зацим досвіданя

отписуйте як най швище

когда прочітаїте

так сповніте міня

зацим досвідання

цілую я татка мамку настку кольку

Image

25.10.43

good day, my dear parents

father and mother first of all

I send you my wistful greetings

informing you that I am alive and well

and I wish the same to you

and the best life in our native fatherland

tato and mama, I inform you

that I received your six postcards, for which I sincerely thank you

that you’re not forgetting about me

and I never forget about you

I have already sent you more than twenty postcards

but you wrote you only got two

so I don’t know what’s happening

but please don’t worry

just pray to God, God willing, if we survive

then we’ll see each other

mama, mamochka, my beloved mother

my heart aches so deeply

in the strange land, my sweet ma

count my years, cuckoo bird

sitting on an oak branch

mother’s weeping in Ukraine

daughter’s in a foreign land

this is how I’ll end

I bid farewell to all of you

and send greetings to everyone

Image

25.10.43

добрий день мої родітелі

батько й мати перш за все

передаю вам свій скучний привіт

сповішаю що я жива здорова

чого й вам жилаю

якнакращого життя на свої рідні батьківщині

тату і мамо сповіщаю я вас

що я ваших 6 откриток за которі я вам щиро дякую

що ви замени не забуваєте

а я за вам ніколе незабуваю

я до вас уже написала більше 20 откриток

а ви писали що тільки 2 получили

то я незнаю що це воно робиться

просю вас не журіться

тіки молиця богу як що дасть бог що будем до живі

то побачимося

мамо мамочко рідненька

болить серце болить тяжко

у чужій стороні моя ненько

закувала зозуленька

сидя на дудочку

плаче мати на Вкраїні

дочка на чужині

на цему буду кончать

досвіданя передаю я вам усім

привет передаю прівет усім вам

Image

letter dated 20.8.43

from your sister Anna

my highly esteemed dear sister Olia

allow me, on the first page of this epistle

to kiss my sweet sister on her lips

conveying my sincere humble tune

and wish you happiness and fortune

and happy life for many years

I’m writing verses for you to sing

and remember me through everything

we won’t live together, we won’t live as two

because we’ve been split like a star and the moon

tomorrow in the morning, at the earliest sunrise

the train will arrive at a designated time

my head hanging low, I board the cursed train

farewell, dear family, I won’t see you again

farewell, dear family, and faithful friends

I’m leaving for good, this is where it ends

Germany, Germany, a distant land

my dear mother will weep for her lad

she will cry for me and she will mourn

waiting for her young son to return

where did he go, handsome stallion

where did he go, my young dear son

on the streets of Uman, girls are joyful and merry

but I am sent off to the far-away Germany

my dear little sister, I’ll come back home when those

who torment our people in Ukraine get lost

when they’re off, gone back to their own kin

that’s when I’ll come back and tell you everything

Image

лист 20.8.43 р

від сестрички Анні

многоуважаємая сестричко Оля

дозволь мені на перші сторінці свого листа

поцілувати сеструню в твої уста

щирий привіт передати

щастя-долі побажати

щасливого життя на многіє літа

оце пишу тобі пісню щобти співала

та мене споминала

нежить нам стобою нежить удвойом

бонас розлучили як місяць з зорой

узавтра раненько чуть сонце взойдьот

на вказане время нам поїзд подойдет

садюся у поїзд скланівши головой

прощайте родніє неувідімся со мной

прощайте родніі шей верніе друзя

боя уежаю назавжди навсігда

германія германія дальока сторона

буде памне плакать мамінька родна

буде помне плакать буде щей ридать

молодого сина з германії ожидать

адеж вон поделся

конік вороной

агдеж вон поделся синок молодой

на уманськіх улиці дівчата веселят

мене молодого в германію отправлят

сеструню додому приїду як небудет тих

дядьок шо в нас наукраїні мучать родних

як поїдуть знов назад

тотоді я приїду вам усе росказать

Image

sender: Hermann Bischoff

postcard sent on 28/IX-43

postcard from Anna to Matvii Muzyka, good

day, grandpa and grandma, I’m writing you

a postcard and in this postcard I send you

my low bow of respect and wish you

all the best in your life

I want to let you know

that for now I’m alive and well

I’m in Germany, in the city of Bremen, Mandorf 12

I work and run errands for the master

so far, I can say that

I am doing well for now

there’s enough to eat, and I haven’t been wronged

only thing is that there’s a lot of work

the mistress wakes us at 5, and we finish at 9 or 10 in the evening

these people are very strict especially the mistress

the master has a lot of livestock dairy cows

so my hands are always numb from milking

at night I can’t even sleep I just walk around the room rubbing

my hands and waving them and what only don’t I do with them!

on my birthday the mistress gave me a present:

a dress, two aprons, a shirt, and a pair of shoes

I send greetings to everyone and wish you well

I beg you endlessly, I can’t even express how much:

if it’s true that a letter from father arrived, send me

his address, I implore you, because I can’t bear it

farewell

Image

надавець: Hermann Bischoff

откритка пущена 28/IX-43 р

откритка від анни до музики матвія добрий

день дедушка і бабушка пишу вам

откритку і в откритці передаю вам свій

низенький привіт і жилаю

всього хорошого вам в вашій жизні

я хочу вам написати

що я пока жива здорова

нахожуся у германії город бремен мандорф 12

в хозяїна роблю служу йому

но пока можна сказать що

до цього часу мені хорошо

їсти есть що і пока не обіжена

тільки одно те ща богато роботи

будить хозяйка в 5 часов а кінчаїм в 9 або в 10 вечора

хозяїва дуже строгі особисто хозяйка

хазяїн має дуже багато скотини коров

дойних від доїння рук не чуствую

ночами даже не сплю а ходю по

кімнаті та розтираю руки і махаю що я ними тільки не роблю

хозяйка мені подарувала на мої іменини

плаття два фартухи рубашку туфлі

передаю всім привіт і жилаю всього хорошого

прошу вас безщотно раз і я не могу вам даже написати

якщо це правда що письмо прийшло від тата вишліть

мені адрест прошу вас дуже бо я не можу пережити досвіданя

Image

absender: Fritz Schönefuss

Biere Strasse Hindenburg №21

bei Schönebeck Elbe

the letter is written on July 12, 1943

good day, tato, mama, little sister Valia, and

dear brother Levko and his dear wife

nephew Misha and Klavka

we inform you that for now we’re alive and well

we arrived here on May 20th we work for the master

in the village of Biere, not far from the city of Magdeburg

we wake up early at 5 o’clock

I set off to milk two cows and wash the dishes

then I peel potatoes and have breakfast at 7 and go to the field

Terentiy feeds the livestock and cleans up after it and then

has breakfast, and at 7 we all go to the field, in the field

there’s every kind of work

we dig up potatoes and hoe the beets

just as we did at home

as for the food, here’s how they feed us: at 7

we get coffee and a little bread, then at 10

two thin slices of bread

and at 1 it’s either boiled potatoes or some soup

at 5 two small slices of bread again, in the evening milk or soup

we have already sent two postcards home but received

no reply so I’m writing this third card now

we’ve already been paid for one month of work

I get 15 marks, and Terentiy gets 21 per month

oh, we chanced upon a ‘good’ master may such masters

never be born and stay barren

for he hasn’t given us a thing

and they got us tied up here for two years

Valia, I thank you that you came to me

in the village at the last minute, and I got to see you

because mama and tato — I may not even see them again

what with how everything’s going

oy dear God, how I longed to see your face on the day we departed

from the village, I felt so sad and wished

that I’d see you then and exchange a few small words

thank you, dear brother, for the comb

that you made for me

I don’t want anything else, just

to return home and to find everyone alive

tato, mama, and all the relatives, to see them again

and only then may they think of dying

write to me whether the heifer has calved yet

or did they take her away? are there any berries?

oy dear God, how I want to fill myself to my heart’s content!

there’s plenty of everything at home, also here, but our arms are too short

I hope that at least you enjoy it all and remember us

did the watermelons come in, please describe everything

is tato well? does mama still go to work?

Valia, don’t let them go to work

let them live a while longer

so that we get to come home and see them

at least one more time

Valia, if you only knew how, whenever I’m doing anything

I see you as if standing before me, weeping

tears start rolling like peas from my eyes until the pain lets up

and when I go to bed as I’m falling asleep

I see tato by the table, reading the Psalms

and mama by the oven, sorrowful, saying

that I am far and away

no matter where I go

no matter what I do

I wonder if I’m just thinking things up or are you worried about me, or what

say, whom do you wait for now that I’m away and can’t come

to bring you news and talk to you?

or maybe you forgot about me by now

but I’ll never forget about you

Valia, will I ever get to taste your

rich borscht again, eating it with fresh bread

as much as we want, or no?

probably not

send my regards to grandma Lukia and to grandpa

tell them that I’m thankful for everything: that they saw us off

and treated us well

may God give them health

and let them live longer

and let us come back home and see them in their old age

send my gratitude to them, they’re good people

say hello to mom and Marfusha

write to me about how they are doing

is Marfusha still there?

is our mom well?

tell us everything, because here we work morning to evening

and on Sundays until noon

oy, my God, dear God

why did dear mother bring me into this world?

better to have drowned me as a little girl!

send greetings to Mykyta and Lena

tell me how they manage

for one night I dreamed that Mykyta beat me so hard

for miscounting his work hours

that my head started bleeding

greetings to Nykyfor, Kylyna, and their children

to my godmother and my godfather

to Yuvhyna and Andrei, and to our

farm brigadier Hnat, and to grandma Maria and aunt Iryna

and to aunt Yavdokha and to the uncle, and to grandpa Onokhrii

and to all our family

to grandma Khavronia and to grandpa

we weren’t brought here just for two years

but for the rest of our lives

tell us, have they taken any more of our folks to Germany?

remember me, father and mother, once in a while

because here I think of you all the time

Image

absender: Fritz Schönefuss

Biere Strasse Hindenburg №21

bei Schönebeck Elbe

лист писаний 12 липня 1943 року

добрий день татку мамко сестрічко Валю і

братику Левко і братовенька

тато і плименник маленький Мішка і Клавка

ми повідомляємо вас що ми ще пока живі і здорові

ми сюди приїхали 20 травня робимо в хазяїна

в селі Біре недалеко города Магдебург

ми всаємо рано в 5 часов

я іду дою 2 корові і помию посуду

начистю картошку і у 7 годин снідаю і йду на полу

а він теж дає скотині їсти і вичищає і тоді

снідає і йдемо всі в 7 год на поле на полі

робота всяка

картошку копаєм бураки сапаєм

така як і вдома

їсти нам дают рано в 7 часов

кофе і трошки хліба і тоді в 10 год

по дві тоненьких скибочки хліб

і в 1 час картошка або суп

в 5 г хліб 2 скибочки і ввечері молоко або суп

ми додому вже написали 2 откритки а з

дому нема оце я пишу третю

митут уже за один місяць получили гроші

я получаю 15 марок а терентій 21 у місяць

от ми попалися до «доброго» хазяїна щоб такі

і на каміні не родили

ще нам нічо не дав

тут роблять по 2 годи то

Валю я тобі дякую що ти хоть на останку

до мене приїхала до села та я хоть тебе побачила

бо мамки і татка вже мабуть і непобачу

бо не дотого воно йде щоб побачити

ой боже як я тебе виглядала того дня як ми виїжали

з села то мені так було жалко

що я щоб тебе хоть тоді побачила раз із тобою поговорити трошки

і тобі братику дякую за грібінець

що ти мені зробив

я більше нічого не хочу лише

шоб повернутися до дому і застати живих

татка и мамку і всіх родичів і побачитися

а тоді нехай помирають

напишіть мені чи ще телиця невтелилась

чи може забрали чи є ягоди

ой боже мій як я хочу наїстися всього

вдома є все і тут є та руки кородкі

їжте хоть ви там і за нас згадуйте

чи є кавуни все опишіть мині

чи татко здорові і мамка чи ходять на роботу

Валю не пускай їх на роботу

нехайбе вони довше прожили

щоб ми приїхали додому і побачились

ще хоть один раз

Валю якби ти знала як я лише щось роблю

тай бачу тебе ти наче стоїш передомною і плачиш

і в мене слюзи покотяться як горох аж легше стане

а лише ляжу спати тай щей і незасну

а татко десь коло столу стоят і читают псалтир

а мамка на припічку сидят зажурані і десь кажут

що десь намає мене

мені оце де не ходю

що не роблю

то так здається чи це може ви журитися за мене чи що

напишіть мені кого ж ви виглядайте тепер щоб до вас прийшов

що мине немає і щоб вам щось росказав

а може уже і забули замине

бо я вас ніколи незабуду

Валю чи я ще дочекаюся щоб ти мені зварила

добрий борщь і наїстися з свіжим хлібом

і щоб скільки хотімо чи ні

мабуть ні

передайте привіт від нас бабці Лукії і дедушці

скажіт що я їм дякую за все що вони нас випровадили

і знами хорошо обращалися

нехай їм дасть бог здоровля

щоб вони ще прожили

щоб повернулися ми додому і встрітили їх старість

спасибі їм вони хороші дуже люди

передайте привіт мамі і Марфуші

напишіть як вони поживают

чи ще є Марфуша?

чи мама не слабі?

все опишіть бо ми тут робимо зранку до вечора

а в неділю до півдня

ой боже мій боже

нашо мене рідна мати насвіт народила

лучеб ти мене малою була утопила

передавайте привіт Микиті і Лені

напиши як вони там хазяюют

бо мені одної ночі снилося що так мене Микита бив

що я їму неправильно порахувала труд

аж кров ішла з голови

привіт Никифорові Килині і діткам

мамі хресній і татові хресному

Ювгині та Андрею і ношому

бригадиру Гнату і бабці Марії і тітці Ірині

і тітці Явдосі дядькові і дідові Онохрію

і всім родичам

бабі Хавроні і дідові

ми приїїхали не на 2 роки

а навсе житя

напишіть чи більше не брали в германію

згадайте мене батько і мати хоть раз у деньочок

бо я вас тут споминаю кожний часочок

Image

to Yalysaveta Petrychenko from Boichuk Marusia

letter written on 14/VII-43

I am writing this letter to my dear papa mama from

your daughter Mania, good day, my beloveds

I send you my sincere and wistful greeting

and I wish you to live as long as possible in Ukraine

and that I may see you again as soon as possible

sending my heartfelt hello to my brother

my nieces and to my maidenly sister Polia

also, your granddaughter and niece Marusia sends her sincere greetings

I inform you that I’m alive and healthy, but I wouldn’t wish such a life unto you

for you I wish to live your best life and to see us again

now I will tell you about my life, we live

as before and work in the same camp

at the factory, just as we used to, these days, every Sunday

they let us go out into the woods

there is nowhere else to go, in the forest there are raspberries

and blueberries, so we gather them

sometimes, if we ask the Polizei

they even let us go to the woods on working days

at the moment the weather here is very bad

rain and more rain, and it doesn’t stop, if there’s no rain for a day

that’s very good, well, you asked if we bought anything

no, but I wrote about what they bought for me

I’m usually wearing my old clothes, and there’s nowhere to get new ones

they’re paying us a little more money now, but mostly it’s all nothing, just empty promises

my dear ones, we haven’t seen anything yet, neither the fruit nor the bread

we sowed and planted, didn’t even notice when anything bloomed

we just sit and cry

haven’t received any parcels, when you send anything, let us know

how much, and don’t send us anything other than dried fruit, onions, and garlic

because we can’t live just on wheat rusks

now, you asked about vacation

it’s been over a year, but nobody tells us anything

neither about going back home, nor a vacation

maybe, God willing, when the war ends, we’ll come back

I implore you, write letters and describe everything about how you are faring

has Vasia grown tall? do you still have a cow and horses and everything?

I miss it all lots and lots, it’s been over a year

in another letter, I’ll try to send you a picture of us once I have it

I’m also letting you know that this very night we received

two parcels, Mania and I

I got some wheat rusks, and Mania – seeds and stockings

we thank you very much, but please don’t send any more wheat rusks

send onions, garlic, seeds, and dried fruit, so goodbye for now

and we also ask you: if you have any millet or cereals, please send us some

Image

петриченко ялисаветі від бойчук марусі

лист писаний 14/VII-43 року

лист пишу до рідненьких папи мами од

вашої донечки мані добрий день мої дорогі

передаю я вам свій щирий дуже скучний привіт

і жилаю вам як найбільше прожити на україні

і щоб якнайшвидше мені з вами побачитись іще

передаю свій сердечний привіт братові

плименничкам і одинокій сестричці полі

також щирий привіт передає ваша онука і плим. маруся

сповіщаю я вас що жива і здорова но вам так не жилаю

а вам жилаю якнайлуче жити і знами побачитись

тепер я вам напишу про своє життя ми живем

пока по старому у томуж лагері робим

на фабриці як і робили зараз нам кожну неділю

вихідний пускають гуляти уліс

бо інакше нема куда у лісі зараз є маліна

черніка то ми збираєм

і теперь як попросим поліцая

то йдем у будинь день

у нас зараз дуже погода погана

дощ і дощ і не перестає як день нема

той добре ви писали чи ми щокупили

ні ото що мені купили я написала

стареньке моє ходю а нового нема де дістати

гроші нам набавили трохи а то все нічого все брехня

мої рідні ми ще нічого небачили ні з фруктів ні з хліба

не бачили коли сіяли чи садили коли що цвіло

сидимо тільки плачем

посилок не получали як висилаєте то пишіть

скільки і не висилайте нічого кроме сушні цибулі часнику

бо ми коржиками не наїмось

теперь ви пишете за отпуск

уже мину года та нам ніхто нічого некаже

ні на зовсім ні за отпуск

може як дасть бог колись кончиця війна то вернемось

просю вам пишіть писма і описуйте все як живете

чи вася великий чи ще є корова коні усе

бо дуже дуже скучно ужеж годочок

у другі откритці може вишлю карточку як получу

іще вам напишу що ми тільки оце вечері получили

2 посилки я і маня

мені коржики а мані зернята і чулки

дуже вам дякуєм ще просю коржиків не висилайте

а часнику цибулі зернят і сушні ну пока досвідання

тепер просимо вас якщо маєте пшоно або крупи то вишліть

Image

letter written on 13/VI-43

a letter to my dear and never-forgotten

papasha, mamasha, and beloved brothers Vasyunia and Alioshka

I greet all of you, my dearest ones

on the Day of Holy Trinity, as I write this postcard

early on the morn of Trinity Sunday

while everyone in the room is still sleeping

oh, dear mama, as I’m writing, my bitter tears flow

when I remember that I’m so far from you, it makes me weep

though maybe now it’s not all honey and milk at home, but still, it’s home

oy God, when I remember springtime at the collective farm

how joyful it was to work, my soul grows numb

now Easter passed, and we haven’t even seen any Easter bread nor a painted egg

they gave us some seeds for Easter, and that’s all

dear mama, the girls decorated our room with flowers

they spread fresh grass on the floor, but all we do is weep because

the weather is very bad, it’s been raining for three weeks

and there’s nowhere to go and make merry, so we sit and cry

for the Trinity we have two days off

tato, mama, I am still alive, and Marusia is with me

and Yalosovetka, we all send our greetings

describe your life to me, do you have berries already

and young potatoes? have you finished planting?

how are my little brothers, Alioshka and Vasia?

send me word about them, I want to see it on paper

dear mama, do you still decorate the house with herbs

on this joyous day?

or are you working?

how’s the weather?

goodbye for now! there’s no place to write yet there’s news

Image

лист писаний 13/VI-43 р

лист до своїх дорогих ніколи незабутніх

папаші мамаші і родних братиків васюні и альошки

поздоровляю вас мої дорогесенькі

з святою троїцею бо пишу цю одкритку

на саму троїцю рано у неділю

коли ще вся кімната спить

ой мамусю дорогесеньки пишу а сльози котяться

як згадаю що так я далеко від вас то горко заплачу

хоч може дома тепер не мед але дома

ой боже як згадаю що весна в колгоспі

робити весело то і душі нестане

і великдень пройшов а ми ні паски ні крашанки не бачили

давали на великдень зернята і більше нічого

мамусю у нас дівчата поквічали в кімнаті

травички постелили та тільки плачем бо

погода дуже плоха дощі вже три неділі

і нема де развеселитись сидемо та плачемо

на троїцю два дні не робили

татусю мамусю я ще жива пока і маруся зі мною

і ялосоветка передаєм усі свій привіт

описуйте мені своє житя чи вже є ягоди

чи картошка молода чи пообсажувались

що мій дорогий братичок робить альошка і вася

хоч слово за них хочу побачити на папері

дорогі мої мамусю чи ви застеляєте зілячком

на цей щасливий день

чи робите сьогодні

яка погода

пока досвід. нема де писати а новості є

Image

letter written on May 16, 1943, letter from your sister

Katia to sister Tania and niece Halochka, greetings

my sister Tania, I inform you that I am alive and well

dear sister Tania, why is it that I have sent you

two letters and two postcards but there’s no response from you?

have you not received them or have you utterly disowned me

that you don’t want to write letters to me, my sister?

Tania, write me at least one letter, whether you are all alive

or if anyone is no longer with us, tell me

is Halia alive, because I miss her so much that

I can’t bear it when I remember that I have no family left

that there were only the two of us, and now I’m all alone, I have

no one to say a word to

so I sit down and weep

аnd I dream of receiving at least one letter

just to know what’s happening at home

my dear sister, beloved Tania, don’t shun me

please write letters because I don’t know if we’ll meet again

or have you already bid me farewell forever, or maybe

we will meet someday, but probably not soon

my sister Tania, when I’m falling asleep

that’s when I speak to you and see you

and then I wake up and there is no sister by my side

there’s no sweet Tania, so I sit down and weep

and I go to work, and wherever I go, I think

that there’s no letter, that my dear sister has turned away from me

Tania doesn’t want to write to me

I write to her, but she doesn’t want to write back

enough, farewell, don’t forget me

as I will never forget you, ever

Image

лист писаний 16.5.43 року лист од твой сестри

каті до свой сестри тані і плименички галочки здрастуйте

моя сестра таня звіщаю я тобі що я жива здорова

сестричко моя таня щоце таня що я тобі послала

двоє писем і дві одкритки а від тебе нима ответу

чити йх неполучила чи ти одмене зовсім відказалась

що ти нихочиш писати домене писем сестро моя

таня напиши мені хоч одно писмо чи ви живі

всі чи може нема кого живого напиши мені

чи галя іще жива бо так заскучала занею щой

не можу пережити як згадаю що в мене нима родини

що нас було тільки дві а типер сама нимаю

до кого слова заговорить

то сяду и заплачу

і думаю що хочбе одно писмо

получити хочбе знати що дома робится

сестричко моя дорога таня ницурайся меня

хоч пиши писма бо так ни знаю чи ми будимо бачити

коли чи ти вже мине випроводила навсігда а може

і коли побачимося ну мабуть нискоро

сестро моя таночко я за тобою тілко ляжу спати

то тілко і наговорюся і тілко тибе и побачу

а встану рано тай нима коломене сестрички

мой таночки тай сяду тай заплачу

тай іду до роботи тай де ходу тай думаю

що нима писма що відказалась від мене моя сестричка

таночка нихоче написати домене

я до не йпишу вона до мене нихоче

все досвіданя ни забувай за мене

а я за тебе ни забуду ніколи

Image

from Olia to mother and Frosia glory to Jesus Christ

my dear mama and sister

Frosia I’m sending you my wistful greetings

and I kiss you in my mind’s eye since I can’t see you in person

and I don’t know when we’ll have a chance to meet

my dear mother, I miss you very much

I cannot bear it, my beloved mama

it’s been so hard for me, and nobody

knows, only the merciful God

during winter, mama, it was easier

there was less work, but now the four of us are at work outdoors

and the household chores have been taken over by the Czech girls

we gather cucumbers all day

and at night until 1 in the morning we pickle them

heavy baskets pull our arms to our very knees

and bend us down to the ground

as we’re out gathering the cucumbers

those Czech girls finish cleaning up, and snack on this

and on that, while we’re sad and teary

they go off to meet their own people and we go back

to our room as if to some prison

don’t worry about me, I’m still alive

Image

олі до мамуні та фросі слава ісусу христу

дорогі мої мамуню та систричка

фрося пиридаю я вам свій скучний привіт

і цілую я вас позаглазно бо вглаза нибачу

і не знаю коли довидеця побачитись

дорогі мої мамуню дуже меня за вами скучно

уже ниможна пирижити мамусю мої

як мені тяжко приходиця то ніхто

низнає тільки один милостивий бог

ще зимою мамусю було лекше роботи

було мало а тепер наз 4 душі робить

а то роблять чешки робота така

собираємо огірки кождий день

а ночю до першого часу квасимо уже

корзини повітягали руки азо до колін

і нас до зимли повгинало

повиходимо мамусю на огірки

та чешки то вже вбируця то те їдять

то друге а ми сумні та заплакані

вони ідут до своїх а ми прийдем

до своєї кімнати та наче в яку тюрму

за мене не журиця поки я є

Image

hello, dear papa and sister

Halia, and all our family, first, I inform you

that I am alive and well, and I wish the same for you

I am in Münster, working at a factory

the work is easy, I work 8 hours a day and Sundays

are off, so dear papa, it doesn’t matter much

food doesn’t matter either, nothing matters to us

they let us go out to town on Sundays

to walk around, so we aren’t bored here

as for my life, dear papa, for now it’s alright, we’re all together

getting along and sharing what we can

papa, since you ask, I didn’t come back then because they didn’t let me out

of the train, I begged but they said that it was not allowed

I arrived in the city with the girls

that I used to be friends with back home

the four of us room together near the city, as for the clothing

I’ve got everything I need, they gave us clothes for work

and on Sundays I wear my own, only papa, tell me

how do you all live? please write postcards to me

how is my sister Halia? don’t let her get taken here

keep her at home, let her manage things, tell me

whether you and the relatives have finished the harvest

send parcels, if possible, send some tobacco

I’ll trade it and buy some things, and also send fruits

have all my girlfriends left, papa?

have a photo of yourself and the rest of family taken

and send it to me, because I miss everyone, papochka

I will follow your orders

don’t weep, don’t grieve, because nothing

will help, if I stay alive, I’ll return, and we’ll see each other

farewell for now, papa, little sister Halia, aunt Hania, uncle Petia

aunt Polia, and little cousin Vasia, send me Petia’s address, hello to Sasha

to Kolia, Katia, and all my comrades, your daughter, Rosa

Image

здравствуйте дорогі папочка сестричка

галя і вся наша рідня вперших довіщаю

вам що я жива і здорова чого і вам бажаю

находюся у мюнстері роблю на заводі

робота легка роблю 8 часов у день і в неділю

відпочинок так що мені папочка байдуже

харчі теж байдуже нам все байдуже

дозволяють ходити у город в неділю

гуляти так що нам тут нескучно

життя моє папочка пока нічого ми всі разом

товаришуєм ділимость чим можим

папочка а не вернулась я тоді через те що нивипустили

з вагона я просила сказали ниможна

з дівчатами разом доставилась на місто

з тими що з дому товаришувала

ми в 4ох так і спимо коло міста з одежі

у мене всего хватіт на роботу видали

в неділю я в своїй одежі тільки папочка

як ви живете пишіт одкритки домене

як моя сестричка галя непускайте її хоч

держіть удома нехай хазює пишіт

як урожай зібрали ви і всі родичі шліт

посилки якщо можна тютюну вишліт

я обміняю та щось куплю і так же фруктів пишіт

чи всі товаришки поїхали мої

папочка зфотографіруйтесь з рідньою

і вішліт фото боскучно за всіма я папочка

ваш наказ буду виконувати

неплачте нижуріться бо нічого

нипоможе буду жива вернусь і побачимось

пока досвідання папочка сестричка галя т. ганя дядь петя

т. поля і браточок вася шліт адрест від петі привіт саші

колі каті і всім тов. дочка роза

Image

Sender: Fr. Steffem

Huchting (Bremen)

Heerstraße 65

1/VII- 43 р.

good day, dear mama, I send you

my greetings and let you know that I am still alive and well

and wish the same for you, first of all, I want to write to you about

how I live here, it’s between a good lot and a misfortune

I work for the master and not alone

there are four of us —  one woman from Kyiv, fifty years old

and two lads —  one from Poland and the other from Belgium

at least it’s good that there’s someone to talk to

but if I were alone, I’d become a mute, woe unto me that I don’t know how to speak German

the journey took us two weeks and we arrived safely

nothing happened during the trip

we were inspected three times

twelve of us got placed in this city

and here the masters picked us out

brought us to the city of Bremen, in the heart of Germany

our master deals in vegetables and greens and we

work on his farm, and also I milk two cows

because he does not have any more, write to me

if they are still taking more people and if they took those who were left

like me, what happened to them, and write about how you are living there

have you heard from my brother? if you did, send me his address

take no offense that I wrote so little

I’d write more to you, but they’re not taking any letters

and we’re only allowed two postcards per month

tell me if Mariia Overkova, Yashka Dymen, Kozma

and Mykola are still at home or have they escaped, farewell for now

Image

Надавець: Fr. Steffem

Huchting (Bremen)

Heerstraße 65

1/VII- 43 р.

добрий день мамаша передаю я вам

свій привіт ізвіщаю що я пока жива й здорова

чого і вам желаю перш за все я хочу вам написати

як я тут проживаю я тут так не то добре

не то горе роблю я зараз у хозяїна і не сама

а нас є 4 душі одна жінка з києва 50 років

і 2 хлопці один з польші а другий з бельгії

то це добре що хоч є до кого забалакати

а щоб сама то онімілаб горе що не вмію говорити

в дорозі ми були 2 неділі і доставились благополучно

неслучалось в дорозі нічого

нам було 3 комісії

попало нас в цей город 12 душ

і тут нас розібрали хозяї

в город бремен в саму німеччину

хозяїн займається городиною і ми

коло неї робимо і я ще дою 2 корови

бо більш у його нима типер напишіть мині

чи беруть ще людей чи тих забрали що залишились

такі як я що їм є і напишіть як ви там проживаєте

чиє од братіка звестія якщо є то напишіт мені його адрес не

обіжайтесь що так мало написала

написалаб вам но жаль що письма не йдут

а откриток тілько 2 на місяц

напишіт чи є марія оверкова яшка димен козьма

і микола вдома чи вони втікли пока досвідання

Image

19.7.43

a short little letter

I’m writing to my dearest

unforgettable parents

tato and mama

I send you a fervent daughterly greeting

and wish you to live through all the best

in your longed-for homebound

life until we all reunite

and gather at our own dear home

father and mother, here I am writing to you

my sixth postcard, and I’m weeping

for you don’t seem to want to write to me

I write to you a hell of a lot

but from you I received only one card

Fedorka and Zoia received many more

and they’re all happy and content

I live in the city of Aschersleben

at a Bauer’s, or as we’d say, at a master’s

who has plenty of land

and many workers

to hedge my bets

up to sixty people

the Ukrainians from our village are seven people

from the neighboring village, two women and two Roma girls

we argue with them every day

they are so capricious it’s terrible

and two Ukrainian guys

we live in wooden barracks

the Ukrainian girls all together

the Czech girls, about twenty-five of them

and two Polish guys

and two German women who milk the cows

and a man cleaning the cowsheds and so on

the German men ride horses, five pairs of horses

but they are not like ours, a different breed, the thundergods

one German delivers us our meals

when we and the Czechs are in the field

and another man drives us to and from the field

because we no longer use the tractor

because it’s harvest time

the tractor operates a reaper-binder

while we only walk to stack the sheaves into stooks

please don’t worry about me

the work is not difficult

just like at the collective farm

sometimes we hoe, sometimes we pick flowers

just recently we harvested tomatoes

and before that we reaped parsley and dill with sickles

and scythed grass to prepare the fields for the reaper, etc.

we begin work at 6 in the morning

and finish at 6 in the evening

on Saturdays, we finish around 4–5

and we don’t do anything around the house

we eat three times a day

they give us 3 kg of bread per week

we cook in the kitchen, all the girls take weekly turns

for lunch, it’s either soup or pearl barley kasha

and for dinner, it’s always a thick potato meal

for breakfast, half a liter of milk

per person and some coffee

and we eat so many pears and apples every day that

it’s hard to keep count

and where do you think?

there’s a tree growing along the road

and when on our way to work we start

knocking fruit off —  it’s such great fun

they give us sugar and butter

twice a week we get meat with lard

you write that you’ll be butchering barrows

go ahead and enjoy them for your good health

I received only three letters from home

and from those of our people who are now in Germany

I receive very many

I know where everyone lives

for now the master hasn’t given us anything

but I already bought one blue dress

please don’t feel sorry for me one ounce

I’m still a bit of a hero

just worry about yourselves and try to take care

I get letters from Hryts

from auntie’s Zina

from Olia, from everyone

tell aunt Yalysaveta

that I went to pick berries

tato, describe everything to me in detail

you must know how I miss you here

write to me about your health

mine is not so great

I caught a slight cold somewhere

and I’ve been staying at home for a week now

today I went to the doctor

he gave me a prescription

and I gave it to the master

so he’ll bring the medicine

so many boils all over my back and around the waist

that I can’t even catch my breath

I can’t do anything

the doctor said I could go to work tomorrow

it’ll work out somehow

whether I’ll go to work or stay at home

they’ve already given us wooden shoes

and I must say very fine-looking ones, too

and promised to provide jackets, waistcoats, and flannel pants

and also shirts, dresses, and stockings

today I was coming back from the hospital full of spite

and I walked around the whole town and didn’t buy anything

but for Horpyna I’ve already bought a lot of necklaces

send my greetings

to aunt Yalysaveta, uncle Levko

aunt Maria, aunt Yavdokiia, and Andrusha

and to all the neighbors

goodbye for now

don’t forget about me, your far-flung orphan

tato and mama, your daughter, Domka

Image

19.7.43

коротесенький листочок

пишу до моїх дорогеньких

незабутніх батьків

тато і мама

передаю я вам палкі доческий привіт

і желаю чого найкраще

у вашому домашньому скучливому

житті прожити пока ми всі

посходимось до рідної доми

тату і мамо оце я вам пишу

6-у откритку і плачу

а ви нихочите писати до мене

адже я вам пишу більше як до чорта

а від вас тіко одну получила

федорка і зоя більше получили

і всі раді і довольні

я живу і городі Aschersleben

у баура по нашому у пана

в якого є багацько землі

і багацько робочих

у нашого так щоб низбрихати

то до 60 осіб робить

українців з нашого села 7 осіб

з сусіднього 2 дівчини та 2 циганки

ми з ними щоденно сваримось

такі вриднючі що страх

і 2 укр хлопці

ми живемо в дерев’яному бараці

дівчата українки всі в купі

чехи дівчата до 25 душ

і 2 поляки хлопці

і немки 2 доять корови

і чоловік там з ними вичищає тощо

чоловіки німці їздять кіньми 5 пар коний

і то не такі як у нас а громобог

один хлопець німець возить нам

і чехам наполе обідати

а один вивозить нас наполе і з поля

бо трахтором вже не їздим

бо жнива

трахтором жне жатка самов’язалка

а ми тільки ходим складати снопи

прошу не журіться за мене

робота не важка

така як і в колгоспі

то сапаїм то квітки рвали

а це помідори вибирали

а то жали серпами петрушку кріп

траву обкошували для жатки і тд

ідем на роботу у 6 год ранку

а в 6 год вечора кінчаїм

в суботу кінчаїмо у 4-5

а вдома не робим нічогісінько

їсти тепер дають 3 рази на день

хліба дають 3 кг на тиждень

варимо на кухні усі дівчата потижньові

на обід суп або перловий каліш

а на вечерю всігда густа картошка

на сніданок півлітри молока

на чоловіка а також кофія

груш яблук то вже стільки їмо щодня що

сказати неможна

і думайте де?

а по дорозі росте дерево

то ми йдемо на роботу то як почнемо

збивати то цілий смех

дають сахар масло

два рази в тиждень дають м’яса із салом

ви пишете що будете колоти кабанці

коліть і їжте на здоров’ячко

листів із дому получила три

і від сільских тих що в німеччині

получаю дуже багато

знаю хто де живе

нам пока що не дав пан нічого

я вже купила одно сине платя

прошу за мене не журіться ані грами

я ще трохи герой

там хоч за себе вспійте журитись

від гриця получаю

від зіни тьотіної

від олі од всіх получаю

скажіть тьоті ялисаветі

що я ходила за ягоди

тату описуйте мені все та часто

ви повинні знати як мені тут скучно

пишіть як ваше здоров’я

моє здоров’я нікудишнє

я десь трохи простудилась

і вже тиждень валяюся вдома

сьогодні ходила до лікаря

та що мені той лікар дав рецепт

та я його оддала шефові

то він привезе ліків

чиряків по всій спині і кругом у паскові

що ні дихну і капильку

нічого робити не можу

і сказав лікар що на роботу можиш завтра

то це казала настя як удасця

чи піду чи швидше вдома буду

нам уже видали дерев’яшки

майте собі на увазі що дуже гарні

обіцяли видати піжаки хвартуки і штани байкові

і ще сорочки платя чулки

я сьогодні з досади та від лікарні пішла

і весь город обходила і нічого не купила

горпинці вже намиста багато купила

передайте привіт

т. ялосоветі д. левкові

т. марії т. явдокії андруші

всім сусідам

пока досвідання

не забувайте за мене сироту

тату і мамо ваша доч домка

Image

13.9.43

Hunenko Trokhim to Babii Anna

good day, my unforgettable

highly respected friend Natochka

first of all, I send you my sincere

heartfelt poor orphan’s greetings, and I wish

you, my dear heart, to live your life as best as possible

cheerful and happy in our homeland

I have received your second letter already

and for this, Natochka, I am very sincerely

truly grateful that you remain

my friend as before during such a time

and that I’m also your friend, I am very glad

even though I don’t often see or read words

written with your own sweet hand

and spoken with your beloved and tender lips

and when there’s nothing else on my mind

I think about how we used to stroll together

and everything else, and the rest fades away, whatever I’m doing

then the Frenchman butts in, and I come to

and there’s so much work, it seems that between dawn

and sunset, I barely get a chance to sit down and eat

as for my health, it’s fine, the Germans have no place for the weak

hold on, Natochka, if God may grant it

and if you won’t forget the word you gave me

then someday we will meet face to face

and then our hopes will come true

and as for you, my heart

I would only betray you if

my own life betrayed me

and as long as I’m alive, no matter how many years

pass, I’m keeping my hope for you alone

Natochka, don’t be mad that I didn’t come to see you

when I was at your house, I saw

your parents, but they didn’t tell me exactly where

you were, and so, weeping, I departed from Uman

stay well, my sincere friend

I press your right hand

many, many times, I kiss

your beloved face

Image

13.9.43

гуненко трохім бабій анні

добрий день моя незабутня

многоуважаєма подруга наточка

перш за вся передаю тобі свій щирий

сердечний сирітський привіт і жилаю

тобі серденько як можна краще прожити

весело й щасливо на рідній землі дома

я це уже другого листа получив від тебе

за я кого я тобі наточка дуже щиро

щиро дякую що ти до деякого часу

осталася мені прежнім другом

а я также твоїм я дуже радий

що хоч нечасто бачу і читаю слова

писані твоєю власною ручкою

і проказані твоїми любимими мені нежними устами

а коли немає нічого іншого на душі

тож задумаюсь як ми було гуляли

і все інше и забудусь щой роблю

то француз мене зіб’є і тоді охаменусь

а роботи то скільки що як розвиднеється

і до заходу сонця присядешь тільки що попоїсти

із здоров’ям пока гаразд у німця слабих немає

нічого наточка дасть господь

коли ти й дальше не забудеш свого слова

то ми колись віч на віч зустрінемся

і тоді наша надія сполниться

а я тобі серденя

можу змінити тільки тоді

коли моє життя змінить мене

а якщо я буду жив то скількиб то років

не було маю надію на одну тебе

наточка не обіжай що я до тебе не зайшов

як я у хаті був у тебе і так

бачив твоїх батьків і вони не сказали точно

де ти і так я заплакавши війхав з умані

оставайсь здоровенька мій щирий друг

жму твою праву ручку

цілую багато багато раз

твоє любиме мені личко

Image

19/6-43

good day, dear father and mother

as my first duty when I start writing this letter

I want to send you my warm greetings

tato and mama, I inform you

that I am still alive and well and I wish

you the best of health in your life

I’m letting you know that I’ve already sent

fifteen postcards but there’s been no reply

tatochko and mamochka, I beg you

write me postcards, I miss home so much

that if I could fly I would fly back

because I’m feeling so wistful here, and I’m so

worried that something happened at home

write about your health

and you, mama, don’t lose heart

I know you’re sorry

that in your old age there’s no one around

to fetch you water, but what can we do

write about how things are going

here we’ve already threshed the grain

now we’ll dig up the potatoes

and pull out the beets

send me a photo

and addresses of Lyonia, of uncle Mykhailo and Frosia

well, goodbye

greetings to all the neighbors

Image

19/6-43р

добрый день таточко и мамочко

первым долгом чем писать письмо

я хочу передать вам свой горячий привет

таточку и мамочко я вам сообщаю

что я пока жива здорова и вам желаю

как лучшего здоровьячка в вашему жити

я вам сообщаю что я вам послала

уже 15 открыток а ответа нет никакого

таточку и мамочко дуже просю

пишити открытки то так скучно

додому то щоб могла летать

то полетела бо скучно та ще така

досада может там що удома случилось

пишите яке здоровье

а вы мамо не падайте духом

я знаю що вам жалко

що на старість нема кому и воды

принести ну що ж мы зробым

пишит як діла идут

мы уже свое жито змолотили

осталось картошку и

буряки выкопаты

вышлит мени фото

и адреса от льони от дяди михаила и фроси

ну досвидания

привет всем сусидам

Image

good day, my dearest mother

mama, I want to let you know that I

am alive and well, and I wish for you

a far richer and better life than my own

I inform you that I’ve received your three

packages with gingerbread cakes and nine marks

mama, they gave us skirts, sweaters

shirts, headscarves, fifteen marks per month

to that add your nine marks, and you’ll see that I’ve got money, but there’s nothing

to buy here, mama, anyway, I’m well so far

I’m fed and clothed, except that my boots

got torn, I wanted to fix them but that can’t be done because

there are no soles, maybe the master will get us something for the winter

now we are digging up potatoes and sorting them into baskets

whoever collects the most will get paid the most

around here they say, I don’t know if it’s true

that the polish girls got 40 or 60 marks, but we only got 15

for the harvest, they also said that the master would give us shirts and pants but he didn’t

mama, that photo of me you received is the one I took as soon as I arrived

but in the four months I’ve been here I’ve gained weight, don’t you worry

mama, even before Trinity we’ve been working for two weeks already

I wrote to ask if you’ve whitewashed the house for Trinity

Elia’s father writes to Elia that Horbatiukova whitewashed hers

and you don’t write whether you did or what

he also writes to Elia that Marusia sends letters home

and says that they gave them shirts and pants

yet to us they gave nothing at all

but she writes that they did

anyway, if it displeases you that I

write you letters I can stop writing

so go on to Kokoba and read what Elia

tells rightly and I wrongly

for now I’m writing goodbye

stay well

Image

добрий день мои мамочко

мамо я вам передаю що я

жива здорова того и вам жилаю

багато кращого и лучого життя як мені

передаю що я ваши три

посилки що с пряниками і дев’ять марок отримала

мамо то дали нам спідниці кохти

сорочки косенки за місяць 15 марок

і ваші 9 то в мене гроші є та нема

шо за них купити мамо мені пока харашо

не голодна и не гола оце одно шо мої чоботи

порвалися хотіла подчинити то їх неможна бо споду

нічого не має може шо пан дасьць на зиму

зараз копаємо картоплю на кошики

хто більше викопає той більше получит

кажут низнаю чи правда

польки получили по 40 марок по 60 марок а ми по 15 марок

це за жнива казали що дасьц пан маїки і штани тай не дає йще

мамо то я ще зразу знялася та отправила

авже за чотири місяці як поправилась

мамо ми до троїці дві неділі вже робили

та я писала чи ви вже помастили на троїцю

а єлін тато пише єлі пише як горбатюкова помастила

а ви не пишете чи помастили

а ще єлі пише він шо маруся пише додому

що дали маїки і штани

але нам совсім не давали

а вона пише шо дали

то як вам невгодно шо я

пишу то я можу не писати

та ходіт до кокоби та читайте що єля

пише правильно а я неправильно

пишу пока досвідания

будте здорові

Image

letter written on Sept. 18

a letter from your sister Katia

to my sister Tania and to my little niece

Halochka, greetings, my dear ones, I’m letting you know

that I’m still alive and well and I wish the same for you

my dear sister Tania, I inform you with this note that

I’ve already received four postcards from you

for which I sincerely and warmly thank you that you

don’t forget about me, as I will never forget about you

my dear sister Tania, you ask me to write to you

where I am, and I am in a town called Germany

not far from the Polish border, some twenty-five kilometers

you also ask me what I do, my dear sister

I work for the master and do all kinds of work at home and in the field

I milk the cows and feed the pigs

sister Tania, if I were to describe to you all my work

it would take a lot of paper, you also ask

what clothes I wear, so it’s like this, the mistress bought me one dress

and one shirt and one pair of underwear, and nothing else so far

you also ask about where I sleep

I sleep in the house, on clean sheets, and they provide me with food, and for now it’s neither good nor bad, you know how it is to live in a foreign land

with no one to speak a word to

I cannot describe everything to you

but I’ll describe what I can

and if I return, God willing, I’ll tell you all everything

well, for now, that’s all, send my regards to all the girls

and the lads, to the aunts and to the neighbors, and to sister Dunia

Hania, Kolia, Mytia, and Marina, let her write me a letter

at least one, also to Parasia and Fydora, tell them to write me

a letter, to Ksenia and Vania and Domka and to grandmother M. Larionovna

and to Marfa and Kolia, I thank them for not forgetting about me and I kiss

you all on your rosy lips, and with this, goodbye

greetings to everyone from Katia

Image

лист писаний 18 сінт

лист од твой сестри каті

до свой сестри тані і плименички

галочки здрастуйте мой рідній звіщаю я

вам що я пока жива і здорова і вам жилаю

сеструну моя таночко звіщаю я то сім щоя

вже получила від тебе чотири отдкритки

закоторія тобі щиро і щиро дякую що ти за мене

не забуваєш то я об за тебе не забуду ніколе

сеструничко мою таню ти мені пишиш щоб я тобі

написала де я знаходжусь я находжусь в городі германії

недалеко полской границі двойцать пять кілометрів

іще писала ти мені що я роблю сеструню я

роблю в хозяйна всяку роботу і вдома вполі

дою коров і свиням даю опшим

сеструню таня описати тобі всю свою роботу

то треба багато бумаги а ще писала ти мені

в чому я ходу мені пані купила одна платя

і одну сорочку і одні труси і білш пока нічо

і ще писалати мене де я сплю

я сплю в чистому їсти теж дають і пока іще так і нихорошо

і ниплохо сама ти знаєш як в чужій стороні

жити нимакому що бо сказати

а я тобі всього не можу описати

що можу то опишу

як дасть бог повернус тоді все роскажу

ну і пока все пиридавай всім привіт дівчатам

і хлопцям і тіткам і сусідам і сеструні дуні

і гані і колі і миті і маріні нехай вона напишить мені

хо одно писмо і парасі і фидорі нихай вони напишуть мені

писмо і ксені і вані і домці і бабці м. ларійоновні

і марфі і колі благодару їх що вони за мене не забувають і цілую

вас всіх в розові губки і стим досвіданя

привіт всім від каті